Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 15/44 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Шаргала В.І.перевіривши матеріали касаційної скаргиДержавної виконавчої служби Українина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 за скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"на дії (бездіяльність)Державної виконавчої служби Україниу справігосподарського суду Харківської областіза позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"простягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:не з'явились;від ВДВС:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 09.02.2015 господарського суду Харківської області (суддя: Калініченко Н.В.) скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про визнання недійсними постанови Відділу примусового виконання рішень ВДВС України про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про закінчення виконавчого провадження задоволено частково. Визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження ВП № 19543808 від 24.12.2013. Щодо позовних вимог в частині визнання незаконною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 19543808 від 24.12.2013 провадження по скарзі припинено.

Постановою від 16.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Пелипенко Н.М.- головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) ухвалу від 09.02.2015 господарського суду Харківської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що підставою для закінчення виконавчого провадження є списання заборгованості боржника, а не фактичне виконання судового рішення, тому виконавче провадження підлягало закінченню за п.14 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Господарські суди припинили провадження в частині визнання незаконною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 19543808 від 24.12.2013 на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скарга в цій частині підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна виконавча служба звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального права, зокрема, ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що поставною відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ВП №19543808 від 21.05.2010 відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду Луганської області №15/44 від 23.04.2010.

Постановою держаного виконавця від 11.08.2011 зупинено виконавче провадження на підставі п.15 ч.1 ст.34, ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із включенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на строк її дії відповідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (боржник) звернувся до виконавчої служби з листом №01-25.1/3147 від 10.12.2013 про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області №15/44 від 23.04.2011, у зв'язку з списанням суми заборгованості на підставі Закону України "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319 від 12.05.2011 та постанови КМУ "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" № 894 від 08.08.2011.

Заявою про направлення постанови про закінчення виконавчого провадження за № 31/10-5626 від 09.12.2013 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (стягувач) просить Державну виконавчу службу закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 23.04.2010 у справі №15/44, оскільки заборгованість боржника в обліку ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не рахується.

Як встановлено господарськими судами, 24.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а також постанову від 24.12.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ч.3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (в редакції чинній на час виконавчого провадження) визначено, що дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

На умовах, визначених вказаним вище Законом, підлягають списанню: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 01.01.2010 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом: заборгованість ДК "Газ України" перед НАК "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України"; кошти, які надходять суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, від споживачів на погашення заборгованості за спожитий природний газ, що обліковувалася станом на 01.01.2010, зараховуються на окремий поточний рахунок цих суб'єктів та використовуються ними виключно для виконання інвестиційних програм. Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 по 01.01.2011, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Постановою КМУ "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" №894 від 08.08.2011 (із змінами і доповненнями внесеними постановою КМУ №1229 від 30.11.2011) затверджено порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Вказаним Порядком визначено механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Цей Порядок поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок" .

Обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як встановлено господарськими судами відповідно протоколу №2 від 06.09.2011 засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" списано заборгованість перед ДК "Газ України" за договором за природний газ для населення у сумі 116588083,33 грн.

Відповідно інформації ПАТ "Луганськгаз" про результати засідання комісії щодо списання безнадійної заборгованості в розрізі дебіторів та кредиторів протягом звітного періоду станом на 31.12.2011, кошти у розмірі 116 588 083,33 грн. на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" списано.

Згідно акту звіряння розрахунків між ПАТ "Луганськгаз" та ДК "Газ України" від 03.03.2014, заборгованість за договором № 14/04-944 від 05.10.2004 не обліковується.

Пунктом 14 частиною 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено порядок виконання рішення майнового характеру, відповідно до якого на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства.

Враховуючи викладене господарські суди дійшли висновку, що оскільки списання боргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" відбулось в період дії постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", до боржника не міг бути застосований загальний порядок виконання рішення майнового характеру, а державний виконавець мав винести постанову про закриття виконавчого провадження керуючись п. 14 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження ".

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки підставою для закінчення виконавчого провадження є списання заборгованості боржника відповідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", виконавче провадження підлягало закінченню відповідно п. 14 ч. 1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

Господарські суди щодо вимог в частині визнання незаконною постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з боржника від 24.12.2013, припинили провадження по скарзі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Скаржник в касаційній скарзі не оскаржував судові рішення в цій частині.

Відповідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.04.2015 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 15/44 залишити без змін.

Головуючий В.С.Божок

Судді О.М. Сибіга

В.І. Шаргало